Юрій Скіра. Духовні цілі Майдану

383892856Події, які відбулися наприкінці осені 20013 р. стали переломними у історії українського народу. 2013 р. був роком спокійним, країна жила тріумфальними подіями Євро-2012. Про те прийшов час, коли наша країна постала перед великим геополітичним вибором – потрібно було визначатися куди рухатися. На Схід чи на Захід. Ми стояли перед вибором цивілізаційної моделі, яка визначала на довгі десятки років наше існування. Останній раз така дилема була у 1654 р., коли Богдан Хмельницький з козацькою старшиною стояли на політичному роздоріжжі. Україна могла тоді пов’язати свою долю з Річчю Посполитою, Швецьким королівством, Османською імперією, Московським царством. І тодішня наша еліта вибрала останню. Український народ, який мав високу культуру, духовність і цінності протягом наступних століть втрачав це все через цей поганий вибір. А у 30-х роках XX століття українці Наддніпрянщини мало не зникли в результаті штучного голодомору.

Тому цей зовнішньополітичний вибір 2013 року був епохально важливим. Ми стали перед вибором продовження цієї деградації у рамках імперії, яка кріпне на Сході, чи чогось нового, від чого ми були відірвані. І більшість громадян України висловилося за інтеграцію у Європейський Союз. Ми розуміли, що це не означає автоматичний вступ до раю, але ми відчували, що це нові можливості , нові перспективи для нас і нашої держави.

В останній момент політичний режим, який був в Україні обрав промосковську позицію. Перед тим влада гарантувала і обіцяла швидку євроінтеграцію, а у Вільнюсі безцеремонно зрадила нас. Показала, що не рахується з нами як з громадянами, людьми, що хочуть і вірять у краще життя.

Відповідь була неочікуваною. Тисячі молодих людей вийшли на акції протесту, заполонили центральні площі міст. В повітрі була якась непевність, страх, але водночас шалена рішучість.

Постав Майдан. І коли ми подивимось на це, ми поставимо собі питання, що таке Майдан? І відповідь буде неоднозначна, бо це була еволюція ідей – від протестів проти зміни зовнішньополітичного курсу до Революції гідності. Бо поступово люди осягнули, що вони вийшли не за економічні питання, не за безвізовий режим, не за нові робочі місця. Вони вийшли за правду, за свою гідність, яку принижували роками. Люди глибоко пережили переосмислення того, чим жили перед тим. Зрозуміли фатальність корупції, якою просякнуте суспільство. Що вона є тим чинником, який пригальмовує нашу країну, обкрадає її з середини, робить вразливою для зовнішніх імпульсів і є шляхом, який веде у глухий кут. Проти цього виступили люди.

Цей режим був символом корупції. Він дійшов до своїх крайнощів. І це яскраво продемонстрували помешкання цих людей, які цинічно обкрадали державу. Мeжигір’я стало візитівкою всього цього бруду.

Українці піднялися. Вони захотіли живої конституції, реального виконання законів. Вони захотіли жити по закону. Не давати хабарів в лікарнях, університетах, судах та інших установах, які повинні служити народу. Українці повстали бо бачили, що сусідні народи, які були у соцтаборі мали цю бацилу і перемогли її. Тому Революція Гідності була закономірною і являла собою невід’ємну частину світових процесів.

Глибину неповаги до людини показували дії ‘’Беркуту’’ на Майдані. Протестувальників вбивали, калічили, принижували. Проте люди стояли, вірили в добро і не піддавалися на дешеві провокації. Вони знали, що правда за ними і що її не зламати. Ні зброєю, ні кийками, ні діяльністю спецслужб. Цей режим мав все, однак він впав. У нього були мільярди доларів, грандіозні можливості розправи, підтримка найбільшої за площею країни світу. Однак він впав. Його зламав дух Майдану. Ці духовні цілі, які ставив перед собою Майдан були сильнішими за матеріальні засоби злочинців.

Духовні цілі Майдану окреслилися у 10 заповідях Нової України. Перша заповідь проголошувала: ‘’Не давати і не брати хабарі’’. Можливо це є найбільша заповідь Майдану, оскільки її невиконання буде реанімування попереднього стану. Кожному варто запам’ятати, що всякий хабар це є твоя цеголка для новогоМeжигір’я. Тому варто берегтися від цього замкнутого кола і нарешті стати на лінійний шлях по якому можна рухатися до кращого майбутнього.

Друга заповідь проголошує не красти. Це є велика проблема пов’язана з ментальністю. Декілька поколінь українців жило у Радянському союзі, де не було приватної власності, а була єдина соціалістична власність. Люди казали, що у радянської влади красти не гріх, бо вона нас ще гірше обікрала. СРСР зник, а звичка залишилась і її потрібно викорінювати.

Три наступні заповіді мають спільний корінь, бо є виразниками людяності. Вони звучать так: ‘’Поважати інших’’, ‘’Допомагати’’, ‘’Тримати чистоту’’. Чимало українців відвідують міста Центрально-Cхідної Європи. Коли повертаються до дому, торозповідають про чистоту, усміхненість людей, культуру. Все це може бути в нас варто лише перейняти досвід і захотіти.

Останні заповіді нової України стосуються формування здорового і міцного суспільства, яке здатне протистояти неправді. Ці заповіді проголошують:”Самоорганізовуватись’’,’’Бративідповідальність”,”Не боятись’’, ‘’Не чекати’’ , ‘’Розширювати кругозір’’. Перші чотири заповіді витворюють суспільний імунітет. Стають чинником неповернення до минулого. П’ята дає надію і формує майбутнє, бо є виразником позитивного досвіду, який можна посадити на український грунт.

Революція перемогла. З перших днів цього тріумфу ми захотіли ринутися до реалізації цих цілей, однак перед нами постали нові труднощі, як внутрішні, так і зовнішні. Російська федерація перейшовши всі грані міжнародного права розпочала анексію наших земель. Вона продовжується і досі. І ми живемо у цьому сум’ятті, бо коли був Майдан всі знали, що туди треба їхати і кожен знав своє місце у цій боротьбі. Зараз це вже питання не народу, а питання великої світової політики. Ми не можемо впливати на це особисто, ми не можемо зібратися всі разом, щоб висловити свою незгоду, ми не знаємо що робити, але ми твердо знаємо, що хочемо жити у незалежній державі. І світ має , також зрозуміти, що у кремлівського імперіалізму немає кінцевої точки. Його суть лише підкорити собі території не давши , при цьому, нічого корінним народам. Насадити свою мову і культуру і звинуватити кожного хто не згідний з цим у фашизмі. Тільки розумна людина зрозуміє, що ті хто весь світ обзивають фашистами , насправді ними і є в середині.

Коли зовнішнє мало залежить від нас, то внутрішнє в наших руках. Духовні цілі Майдану є універсальними. Їхня ціна – це кров невинних людей. І прикро, що проходять місяці і це все забувається. З’являються привиди реставрації старої системи. Вони ще мають нечіткі риси, але вже готові перевтілитися у конкретні форми матерії. Тому для кожного українця важливо пам’ятати цей дух, кров і духовні цілі Майдану, щоб не впасти в безодню минулих років. Ніхто не збудує нам нашої хати як не ми самі. І кожне виконання бодай одної заповіді – це наша це голка до побудови Нової України. Пам’ятаймо про це, і будуймо нашу Україну разом.

Список використаної літератури

  1. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – Київ: Критика, 2006. – 584 с.
  2. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст. – Київ: Генеза, 2000. – 360 с.
  3. Будзінський О. Українська революція: нові завдання і цілі / [Електронний ресурс] / Режим доступу до тексту : http://zbruc.eu/node/20359
  4. Павлюк М. Феномен українського Майдану: історична і генетична пам’ять / [Електронний ресурс] / Режим доступу до тексту : http://www.day.kiev.ua/uk/article/poshta-dnya/fenomen-ukrayinskogo-maydanu-istorichna-ta-genetichna-pamyat
  5. Федоляк Н. Майдан духовний / [Електронний ресурс] / Режим доступу до тексту : http://zbruc.eu/node/16871
  6. Фелипович Л. Майдан – це виклик епохи / [Електронний ресурс] / Режим доступу до тексту : http://1-12.org.ua/2013/12/15/266
  7. 6. Гузар Л. Слово до молодих людей Майдану / [Електронний ресурс] / Режим доступу до тексту : http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/55346/

 

Leave a Reply